Загострення на Донбасі: що замислила Росія, погрожуючи визнати «ДНР»/»ЛНР»

Те, про що від жовтня попереджали Україну західні партнери, сталося – Росія пішла в наступ. За єдиним винятком. Поки американські та європейські медіа лякали широкомасштабним вторгненням із взяттям Києва, Харкова, одне слово – ледь не пів України, Москва влаштувала військову провокацію на Донбасі.

У четвер, 17 лютого, артилерійські снаряди поцілили у дитячий садок у Станиці Луганській, житловий будинок, газогін, залізничну станцію та гуманітарний конвой Червоного Хреста. Поранення дістали двоє українських військових та двоє цивільних. Російська пропаганда у всьому звинуватила Україну. Але ж всім добре відомо, хто насправді винний.

ЄС та США засудили провокацію, проте нових санкцій проти Росії, які на Заході обіцяли навіть у разі загострення на Донбасі, ми все ще очікуємо. Секретар РНБО Олексій Данілов не бачить ознак того, що Росія розпочне повномасштабне вторгнення до України. Проте, за словами міністра оборони Олексія Резнікова, відведення 149 тис. російських військових від українських кордонів, про що раніше заявляли в Кремлі, не підтверджується.

ТСН.ua проаналізував, навіщо Росія все це влаштувала, та що задумала, погрожуючи визнати «ДНР»/»ЛНР».

Провокація бойовиків

«Операція під чужим прапором». Саме так британський прем’єр Борис Джонсон назвав загострення на Донбасі. Попереджав про це і президент США Джо Байден: чужими руками Росія може спровокувати військовий конфлікт, звинувативши потім Україну.

Власне так у четвер, 17 лютого, і сталося. Рано вранці з важкого артилерійського озброєння бойовики поцілили в дитсадок у Станиці Луганській. Фото, які оприлюднив штаб ООС, просто шокують: у стіні садочка величезна діра від снаряда. На щастя, діти в цей час снідали в їдальні на другому поверсі, тому їх не зачепило. Проте, на жаль, дві виховательки отримали контузію.

Гатили бойовики до пізнього вечора. Пошкодили газогін і залізничну станцію. Надвечір четверга поцілили у житловий будинок у Станиці Луганській, внаслідок чого виникла пожежа. На щастя, загиблих і постраждалих немає. За даними пресцентру ООС, в цілому за 17 лютого бойовики понад 60 разів порушили режим припинення вогню. А вже у п’ятницю зранку, 18 лютого, під артобстріл потрапила донецька залізниця, а штаб ООС відзвітував про 45 порушень від початку доби.

Чого хоче Росія

Наймасштабніше за рік загострення на Донбасі відбулося того ж дня, коли російське МЗС передавало послові США в Росії чергову письмову відповідь Кремля на власні ж ультиматуми. Дипломатичного етикету дотримуватися не стали, одразу ж опублікувавши зміст листа.

На 11-ти сторінках Кремль вимагає від НАТО відкликати «бухарестську формулу» саміту 2008 року, яка передбачає, що одного дня Україна і Грузія стануть членами НАТО, а також фактично роззброєння східноєвропейських країн, які стали членами Альянсу після 1997 року.

За словами міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова, в діалозі зі США Росія керуватиметься принципом «пацан сказал – пацан сделал». За невиконання Заходом російських ультиматумів Москва погрожує вдатися до заходів військово-технічного характеру. Яких саме – не кажуть. Проте ще місяць тому це були ракети на Кубі та у Венесуелі.

Також вельми цікаво, що у Путіна знову реанімували ідею скликати саміт ядерних країн – постійних членів Радбезу ООН. Напевно, щоб влаштувати новий перерозподіл світу за сферами впливу – таку собі «Ялту-2». Але тут вже Київ пішов у контрнаступ, заявивши, що Росія привласнила собі місце серед членів Радбезу, бо не була країною-засновницею ООН, на відміну від України. На що заступник міністра закордонних справ Росії Сергій Вершинін відповів, що взагалі-то СРСР не зник, а лише змінив свою назву.

Відповідь Заходу

Російська пропаганда вже прямо каже: шлях до деескалації – це змусити Україну виконати Мінські домовленості. Ну, а щоб залишити під контролем ОРДЛО, Москва видала там вже 800 тис. російських паспортів (це офіційна цифра, а неофіційна, вочевидь, ще більша), погрожуючи визнанням «ДНР»/ЛНР».

Власне, про готовність визнати ці квазі-утворення заявив і самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко. Віднедавна саме Росія і Білорусь складають «кістяк» ОДКБ, яку Путін успішно випробував під час січневих подій у Казахстані. Можливо, в Кремлі замислили очолити процес з остаточного розвалу і «поховання» Мінських домовленостей, що може спровокувати велику війну на Донбасі.

Навіщо це Росії? Згадаймо, що псевдо-«конституції» «ДНР»/ЛНР» вважають своєю всю територію Донецької та Луганської областей. А це такі великі міста, як Сєвєродонецьк, Слов’янськ, Краматорськ і Маріуполь, що має порти і вихід до Азовського моря, яке Росія вже майже перетворила на своє внутрішнє озеро. Тому у Росії може бути такий план: влаштувати провокацію на Донбасі, звинувативши в ній Україну, оголосити про вихід з Мінська, визнати «ДНР»/ЛНР» (тут питання, в яких «кордонах») і розмістити там війська ОДКБ, розпочавши велику війну.

Тим паче, ми ж бачимо, що Захід досі не відреагував санкціями на масштабне військове загострення на Донбасі. Хоча раніше і в США, і в ЄС заявляли, що вважатимуть за вторгнення навіть це. Та й взагалі, там досі немає єдності щодо санкцій, які можуть запровадити проти Росії. І в Кремлі це бачать.

Польський прем’єр Матеуш Моравецький каже, що санкції, які Євросоюз готує проти Росії, якщо Путін таки наважиться на широкомасштабне вторгнення до України, будуть набагато жорсткішими за ті, що були запроваджені 2014 року. Щоправда, Італія, за інформацією Bloomberg, наполягає на виключенні енергетичного сектору із санкційного пакета.

Цікаві процеси відбуваються і в Сполучених Штатах. Президент Байден, держсекретар Блінкен та інші американські високопосадовці неодноразово заявляли, що санкції, які знищать російську економіку, якщо Путін відкриє третій (після Криму і Донбасу) фронт війни, вже готові. Проте в реальності все зовсім інакше.

У четвер ввечері, 17 лютого, республіканці й демократи не дійшли згоди щодо ухвалення законопроєкту, який би посилив обороноздатність України та запровадив санкції проти Росії. І це за місяць перемовин. Натомість, у день засідання Радбезу ООН щодо виконання Мінських домовленостей, скликаного на вимогу Росії (вона зараз головує в Радбезі), Сенат США проголосував резолюцію (яка не має юридичного зобов’язувального характеру), яка закликає Білий дім «накласти на Росію значні витрати, якщо вона вторгнеться до України».

У Путіна проблеми

Треба також розуміти, що і в Росії не зовсім все добре. Путін живе не на Марсі. Криза, спровокована пандемією COVID-19, боляче вдарила по російській економіці. За рік споживчі ціни (тобто інфляція) зросли на 8,73%. Бензин здорожчав майже на 9%. Люди масово скаржаться на різке підвищення тарифів за опалення.

«На зустрічах з виборцями, у соцмережах постійно порушується питання зростання платежів за житлово-комунальні послуги, особливо цього року за опалення – зростання 40%. Це сильно вдарило по сім’ях із невисоким доходом», — заявив днями віцеспікер Держдуми Сергій Неверов.

Поки кремлівська пропаганда розповідає, як українці ледь не зводять кінці з кінцями, отримуючи платіжки із захмарними тарифами, Росія, яка хизується нескінченними запасами газу, підвищує тарифи для власних громадян. За даними соціологічних досліджень, які цитують російські ЗМІ, 52% росіян називають тарифи високими, а 19% — просто непідйомними.

Тому в Кремлі, вочевидь, вирішили відволікати росіян міфічними зовнішніми загрозами, як-то ворожа Україна, чи наближенням войовничого блоку НАТО до російських кордонів. Частка новин про внутрішню політику і проблеми на російських федеральних каналах рекордно низька. А дата чергової річниці окупації Криму 18 березня невпинно наближається.

Саме тому, можливо, щорічне звернення Путіна до Федеральних зборів посунули на початок березня. Чи зосередиться він у своїй промові більше на зовнішніх питаннях, проігнорувавши внутрішні проблеми? Адже, наприклад, 2018 року під час такого ж послання Путін залякував світ новими ракетами з ядерною енергетичною установкою, які начебто не зможуть перехопити системи ПРО.

Проте «ура-патріотизм», який у Кремлі намагаються підтримувати військовими авантюрами Росії, дає збій. У російських ЗМІ та експертних колах все частіше почали з’являтися статті про зменшення арбітражної ролі Путіна, який врівноважував всіх наближених до себе олігархів, та зростання протистояння останніх із силовим блоком, який штовхає Путіна до війни.