Віктор Швець: Чи зможе путін відкрити проти України »другий фронт»?
Війна в Україні загнала путіна в глухий кут. З кожним днем все більше невтішніх новини для путіна приходить з фронту. Західні санкції все сильніше і сильніше здавлюють горло путінської економіки. Рівень життя населення доходить до соціального вибуху. Путін все менше і менше контролює владу, а суспільно політичні процеси в росіі набувають все більш загрозливого характеру.
Колись заможна країна котиться в прірву.
Негараздів у путіна дуже багато і головна причина у них одна — війна з Україною.
Путін шукає виходу з цієї патової ситуації. Один із таких виходів, як напевне він вважає — це «другий фронт» проти України. Але не той «другий фронт», який відкрила антигітлерівська коаліція проти Гітлера як агресора, а агресор, в особі путіна, намагається відкрити «другий фронт» проти жертви агресії і проти антипутінськоі коаліції.
Тобто, «другий фронт», не безпосередньо проти України, а провокація нової військовоі конфронтації в яку можна буде втягнути ядерні країни, особливо США і Китай — це якраз те, що йому потрібно. Це і буде «другий фронт» путіна, завдяки якому ослабне міжнародна увага і підтримка України у війні і істотно вплине на її перебіг.
І тут якраз у путіна випала чудова нагода для реалізації цих планів — скандальний візит Ненсі Пелосі в Тайвань. путін, мабудь, зрозумів, що цей візит може бути гарним приводом для військовоі ескалації, а ще краще агресії Китаю проти Тайваню, і як його наслідок — приєднання до цього військового конфлікту США, що може призвести до ще однієї війни на планеті.
Що путіну і необхідно.
Отже.
Деякі висновки і неупереджений аналіз того що відбулося.
Завершився візит третьої посадової особи США — спікера Палати Представників Конгресу США Ненсі Пелосі в Тайвань.
Як ми і передбачали, ніяких геополітичних змін він не приніс. Нічого у світі не змінилось. Війна між Китаєм і Тайванем не розпочалася, а на відносини США і Китаю, цей візит теж не дуже вплинув і вони не перейшли в якусь активну фазу і не набрали загрозливого характеру.
Ми чули різкі заяви керівництва Китаю і вже китайською владою прийняті деякі негативні рішення відносно Тайваню.
Світова напруга, навіть певний світовий психоз в очікувані початку військового конфлікту між США, Китаєм і Тайванем, потроху стихає.
Вже інші світові новини в центрі уваги і цей візит відходить в історію.
Можна зробити висновок, що усі прогнози, припущення політичних аналітиків, коментаторів світових ЗМІ і політиків міжнародного рівня в оцінці цього візиту Ненсі Пелосі, які прогнозували військовий конфлікт і навіть початок Третьої світової війни — не справдились.
Але, які наслідки він може мати взагалі для світу, для міжнародних стосунків в умовах існування в центрі Європи війни між росією і Украіною; для США, Китаю, Тайваню і особливо, що нас повинно цікавити — для України.
Наслідки можуть бути надзвичайно важливі і багато в чому непередбачувані.
Які ці наслідки.
Але перш ніж попробувати спрогнозувати можливі наслідки для України, необхідно хоть в загальних рисах спробувати спрогнозувати, а чого досягли США, Китай, Тайвань в ході цього візиту. А також, що досяг чи хотів досягти путін, для якого цей візит міг бути, як рятувальний круг.
Отже:
1) як ми і передбачали, головна мета цього візиту спікера Конгресу США — потужний передвиборчий хід демократів напередодні виборів до Палати. Не знаю, чи справді це було головною метою цього візиту, але якщо — так, то треба визнати — хід геніальний, який однозначно буде мати позитивні відгуки в серцях виборців.
Як відомо, в листопаді уся Палата Представгиків Конгресу США повинна повністю оновитись після виборів. В США зараз іде запекла боротьба між демократами і республіканцями. Одні, які зараз складають більшисть — намагаються її зберегти у Палаті, а інші, які у меншості, навпаки — боряться, щоб отримати перемогу на виборах і сформувати нову більшість в Палаті і багато в чому визначати подальшу політику держави.
Тобто, йде нормальний демократичний виборчий процес.
Кожна із сторін цього процесу, намагається заручитись підтримкою виборців.
Ненсі Пелосі — легендарний політик, вона ще на початку 90 — х років розвернула плакат на площі Тайаймень у Пекіні в підтримку китайських студентів. Вона є нещадним критиком компартіі Китаю і тому її візит в Тайвань — креативний, політтехнологічний і мужній хід, який однозначно буде оцінений американцями.
Тобто, цей візит приніс дуже велику користь тій політичній силі, яку представляє Ненсі Пелосі, але не США.
Якщо наші припущення справедливі, то спікер Конгресу свою місію виконала чудово — за цим візитом слідкував увесь світ, її виборці напевне оцінять її мужність і мужність тих п’яти конгресменів, які були в літаку разом з нею. Можна зрозуміти Ненсі Пелосі — можливо це її останній похід до Конгресу США, тому вона хоче тріумфу — отримати не тільки місце в Конгресі, але й зберегти посаду спікера Палати, тобто очолити парламентську більшість, а не бути керівником меншості.
Але, то як вирішать американські виборці, ми лише звернули увагу на головну мету цього візиту.
2)чи був корисний для США цей візит Пелосі до Тайваню. Можна припускати, що ні, оскільки між США і Китаєм вже достатньо довго йде напружена боротьба за світову гегемонію. І ні одна із сторін не намагається цей конфлікт радикалізувати. Але візит третьої особи США до Тайваню, справив враження на китайське керівництвом, як червона ганчірка на бика. Вище політичне керівництво США напевно усвідомлювало негативну реакцію влади Китаю на цей візит, який може негативно вплинути на міждержавні стосунки США і Китаю, але не перешкоджало щоб він відбувся. Сам по собі цей візит не міг створити реальну загрозу военного конфлікту між США і Китаєм, але дуже серйозно може підірвати довіру між країнами, особливо з боку Китаю, який може засумніватись що принцип «одного Китаю» продовжує бути домінуючим в політиці Вашингтона. Як відомо, США не визнали незалежність Тайваню, і визнають лише Пекін, дипломатичні відносини у США лише з КНР, але і з Тайбеєм підтримуються союзницькі відносини.
Але незважаючи на це — візит відбувся. В США він був позитивно охарактеризований, що може підсилити позитивні наслідки для влади США. Разом з тим, цей візит може значно загострити стосунки між двома супердержавами, оскільки такі візити можуть підштовхнути владу Китаю до більш рішучих дій по відношенню до Тайваню, а це може спровокувати військові заходи Китаю по захопленню острова і втягнути США в цей конфлікт, який може перерости в глобальний конфлікт. Крім того, китайська пропаганда зробить максимальні зусилля, щоб спричинити найбільшу шкоду іміджу США у всьому цьому регіоні північно східної Азії .
3)яку користь отримав Тайвань від цього візиту? — абсолютно ніякої. Більше того, цей візит значно погіршить становище Тайваню і це вже почало реалізовуватись. Влада Китаю вже наклала певні санкції на Тайвань. У Тайваня і Китая давня вражда. Не будемо вдаватись в її суть, але на сьогодні у острова своя Конституція, демократично обрані керівники, майже 300 тисячна армія. На острові проживає 23 міліони островитян, які називають себе тайванцями, а не китайцями. Тайвань досяг значний успіхів у всіх сферах свого розвитку, став незмінним світовим літером в виробництві чіпів. Єдине, що не змінилось в положенні Тайваню, він як був, так і залишився невеликим островом біля величезного Китаю. В 1991 році Тайвань припинив війну з КНР. Тайваню було запропоновано владою Китая правовий статус — «одна краіна, дві системи», при цьому Тайваню було обіцяно збереження його автономного статусу, у разі возз’єднання. До речі, під такі ж обіцянки, Китай в 1997 році вернув собі Гонконг і довгий час дотримувався цих обіцянок. Але в подальшому силою встановив своі порядки в демократичному Гонконзі . Тайвань, на відміну від Гонконга, відмовився від таких пропозицій Китаю і продовжує зберігати свій статус. Цей візит носив абсолютно ритуальний характер і крім шкоди нічого корисного Тайваню не приніс.
Найкраще, що могла зробити влада Тайваню — перенести цей візит на після виборів керівника Китаю. Проводити візит фактично напередодні виборів Голови КНР, тільки значно загострило ситуацію.
Можна очікувати значну конфронтацію між Китаєм і Тайванем, напруга буде наростати дуже швидко, яка може спровокувати глобальну кризу у всьому тихоокеанському регіоні.
4)візит спікера Конгресу США в Тайвань може спричинити стрімку радикалізацію давнього конфлікту між Китаєм і Тайванем. Майбутні вибори восени лідера КНР може ще більше загострить цей конфлікт. Адже попри заяви влади Китаю про недопустимість цього візиту на Тайвань — цей візит відбувся. Тобто, американська сторона фактично не сприйняла застереження влади Китаю. Це дуже серйозний виклик для чинного керівника Китаю, який намагається в третій раз продовжити свою діяльність на посту голови КНР. Незважаючи на те, що відповідні зміни вже внесені до Конституції КНР, і в комуністичній партії, яка є державною партією у Китаї і в суспільстві відбувається серйозна дискусія з цього приводу, але не щодо третього строку Сі Цзіньпінв, а з приводу його можливості пожиттєво займати цей пост.
Все що відбулося з цим візитом мало дуже широкий розголос в Китаї. Можна передбачити, що те що влада Китаю не змогла перешкодити візиту Ненсі Пелосі в Тайвань, може мати серйозні наслідки для переобрання Сі Цзіньпіна на новий строк.
З огляду на це, чинний керівник КНР може піти на значне загострення стосунків з Тайванем, щоб підняти свій рейтинг.
Це надзвичайно важливо, оскільки напередодні історичного переобрання Сі Цзеньпін не може бути слабким в очах ні китайського суспільства, ні партійних еліт.
4) а тепер про інтереси росіі.
Як і слідувало очікувати, найбільшу вигоду від цього візиту хотів отримати путін. За довгі роки свого правління у нього склались специфічні стосунки з лідером КНР. Спочатку цієї «дружби» росія в особі путіна, в значній мірі визначала характер їх відносин, але згодом, Китай почав набирати міжнародну вагу і впевнено зайняв місце країни — супердержави.
Багато було прогнозів, щодо реальної участі керівника Китаю в обговоренні з путіним питання військовоі агресіі росіі проти України. Але це все лише припущення, а фактом залишається те, що Китай не підтримав військову агресію путіна проти України і не надає йому військову допомогу.
Сподівання путіна, що вдасться втягнути США в військовий конфлікт між США і Китаєм, у разі агресії Китая проти Тайваня, не виправдалися.
Путін задіяв усі свої можливості щоб створити широкий міжнародний розголос цього візиту спікера американського Конгресу і завдяки підконтрольним кремлю ЗМІ, як в росіі, так і в багатьох країнах світу, підштовхував владу Китаю до вчинення дій, які б могли перерости в реальний воєнний конфлікт спочатку з Тайванем, а потім і з США.
Це був би тріумф путіна, який багато в чому міг би допомогти йому у війні з Україною.
Але нічого з того, що задумав путін не відбулося.
Влада Китаю утрималася від дій, які могли б привести до військового конфлікту.
Цей військовий конфлікт абсолютно не вигідний лідеру Китаю напередодні виборів. Разом з тим, склалося враження, що не зважаючи на усю войовничу риторику, особливо китайської сторони, цей візит, мабудь, узгоджувався з китайськими і американськими військовими, аби не допустити катастрофічних наслідків, або будь яких випадкових дій. А уся ця войовнича риторика була розрахована в значній мірі на виборців, як американських, так і китайських.
Лише пропаганда путіна продовжувала максимально нагнітати обстановку і загострювати ситуацію.
Путіну потрібний був цей конфлікт і пропагандисти робили усе можливе, щоб підігріти ситуацію.
Але, путін знову програв.
Китаю не потрібен конфлікт, тим більше військовий з США. Китаю потрібні сировинні ресурси росіі в необмеженій кількості по мінімально можливій ціні.
Які можна сформулювати деякі проміжні висновки для нас, українців, після цього візиту спікера Конгресу США в Тайвань.
Украінська влада і украінська дипломатія спільно з нашими американськими друзями не повинні допустити ще одного військового конфлікту, оскільки новий конфлікт, в який будуть втягнуті ядерні країни, може ослабити допомогу Україні у її війні з росією.
Для путіна надзвичпйно важливо відкрити проти України » другий фронт». За ради цього він готовий вчинити будь які дії, в тому числі розсекретити усіх своїх найбільш важливих агентів. Заяви деяких з них ми вже чуємо. Ці заяви носять войовничий характер і зроблені по команді з кремля. Іх негайно підхоплюють путінські пропагандисти з тим, щоб створити ілюзію певних успіхів путіна.
Необхідність відкриття «другого фронту» полягає у тому, щоб переключити міжнародну увагу на нові військові конфлікти. Але головне завдання путіна полягає не тільки в тому щоб створити нову загрозу людству, втягнувши в цей конфлікт ядерну країну, а обов’язково створити необхідні умови для того, щоб США стали безпосередніми учасниками таких нових конфліктів. В цьому разі, США не зможуть, як вважає путін, продовжувати активну підтримку України у війні з путіним. Це може значно вплинути на характер цієї війни. І у нього може з’явитись шанс законсервувати війну в Україні.
Якщо такі наші висновки є правильними, то Тайвань на даний час найкраще місце у світі де реально путін може спровокувати серйозний конфлікт між двома ядерними державами.
Саме тому, цьому візиту Пелосі завдяки, в тому числі і путінським пропагандистам, був наданий такий величезний міжнародний розголос. Ще декілька місяців тому, інший американський конгресмен сенаторка Теммі Декуорт, а ще раніше в квітні цього ж року ціла двохпартійна делегація Конгресу США на чолі з сенатором Ліндсі Грем відвідали Тайвань і зустрічалися з його керівниками і ніхто у світі на це навіть не звернув увагу.
Що тільки підтверджує наші припущення, що саме путін і його агентура розкрутили, в тому числі і медійно, цей візит Пелосі, який, за припущенням деяких міжнародних ЗМІ, міг призвести до Третьої світової війни.
Про азійський візит Пелосі було повідомлено давно і у Путіна був час до нього підготуватись.
Після того, як Пелосі відвідала фронтовий Київ в травні цього року і висловила своє захоплення мужність і відвагою українців у війні з путіним, її візит до Тайваня був виправданий. Якими б мотивами і цілями вона не керувалась, зважившись на візит до Тайбея в умовах прямих погроз щодо його безпеки — цей мужній вчинок заслуговує на повагу.
Можна припустити, що Китай на цей раз не обмежиться традиційними заходами, які вчиняв раніш. — дипломатичні демарші, санкції, погрози Тайваню, військові маневри, певні ускладнення в 100 кілометровій протоці, яка поділяє острів з материком.
Не можна виключати, що путінська дипломатія буде активно підштовхувати Китай до більш рішучих дій, а можливо і прямих військових провокацій проти Тайваню.
Незважаючи, що візит завершився, основні його наслідки ще впереді.
Головне чого не можна допустити, щоб в цьому регіоні спалахнув військовий конфлікт між Китаєм і Тайванем. Оскільки у разі, якщо цей військовий конфлікт стане реальністю, він може дуже швидко перерости в глобальну катастрофу, тому що США прийдуть на допомогу демократії і стануть на захист Тайваню, про що і попереджав керівника Китаю президент Джо Байден.
Але будемо сподіватись на мудрість китайського керівництва, яке не повторить безвідповідальні дії путіна, який розпочав війну проти України, яка з кожним днем наближає росію і путіна до краху.
Китайський народ досяг видатних результатів у своєму розвитку, рівень життя китайців кожний рік значно покращується, військовий конфлікт з Тайванем в який буде втягнуті США призведе спочатку до економічного краху Китаю, а потім і до дестабілізації суспільного життя.
Заради чого, Китай повинен зруйнувати свою процвітаючу країну? Війна з Тайванем, крім горя і нещастя китайському народу, нічого доброго не принесе.
Тому, навряд щоб китайське керівництво, піддалося на путінські поради і пішло на відкритий військовий конфлікт з Тайванем, який може відкрити «другий фронт» проти України.
Україна і Китай можуть і обов’язково будуть партнерами і друзями.
Але це не означає, що путін відмовиться від цієї ідеї, він буде її активно просувати і використовувати передвиборчий ажіотаж як в Китаї, так і в США.
Чи вдасться йому відкрити «другий фронт» проти України, покаже час.
Але, як показує неупереджений аналіз поточної ситуації, путін вже втратив здатність впливати на вищих керівників Китаю і США, а тому проблема Тайваню буде вирішена без його участі, і будь які його намагання відкрити проти України «другий фронт», приречені на провал, як і війна в Україні.
Час розплати наближається.
