Військовий експерт Федоров: час Путіна спливає, у нього залишився місяць. Інтерв’ю

Час, який глава держави-агресора Росії Володимир Путін відвів на перемогу над Україною, катастрофічно спливає. Резерви його армії – також. День Перемоги, 9 травня, є сакральною датою для диктатора, але заявити про закінчення спецоперації в Україні йому не судилося.

Згідно із законодавством РФ, Путін вже скоїв кримінальний злочин, розв’язавши війну проти України. На лаві підсудних у Гаазі він може опинитися так само, як сербський диктатор Слободан Мілошевич.

Таку думку в ексклюзивному коментарі OBOZREVATEL висловив військовий експерт Юрій Федоров.

– Низка експертів стверджують, що зараз противник накопичує сили та готується до нового удару по Україні. Ви погоджуєтеся з такими оцінками?

– Накопичення сил справді відбувається, наскільки я можу судити. Це підготовка до наступу на південь – Ізюм, Попасна. Але якщо, як сподіваються в Москві, буде взято Маріуполь – а поки це не виходить – сили, що звільнилися з-під Маріуполя, досить значні, будуть спрямовані на північ для того, щоб замкнути кільце оточення угруповання ЗСУ в зоні Операції Об’єднаних сил.

Ці плани є цілком очевидними, але інше питання, наскільки вони здійсненні. І тут у мене є дуже серйозні сумніви. Тому що, по-перше, стан командування, управління військами у російській армії дуже низький. Про це свідчить характер безладного виведення російських військ із Київської області. Спочатку вихід був більш-менш організованим, а потім ця організація поступово розвалилася.

По-друге, росіяни не мають необхідної кількості підготовленого резерву особового складу, який здатний воювати. По-третє, є дуже серйозні сумніви щодо боєздатності тих сил, які вони концентрують у Курській та Білгородській областях.

Загалом російська армія показала, що це грандіозне потьомкінське село, і реальна боєздатність її частин і з’єднань набагато нижча, ніж російські генерали доповідали своєму начальству і президенту Путіну.

Є відоме всім військовим спеціалістам положення про те, що наступ – дуже складний вид військових дій, що вимагає дуже хорошої організації, зокрема тилової, логістичної, дуже високого рівня управління військами. Ця обставина дає мені право давати досить оптимістичні оцінки про те, що цей наступ швидше провалиться, ніж буде виконано успішно.

І остання – та обставина, що продовжуються терористичні обстріли міст в Україні російськими ракетами. Це говорить про те, що російські військові роблять ставку не так на успіх на полі бою, як на те, щоб знизити патріотичну мобілізацію суспільства в Україні і тим самим змусити керівництво країни прийняти російські вимоги. Це свідчить, що на успіх у військових операціях, особливо сухопутних сил, розрахунку у Москві немає.

– Ви згадали про обстріл мирних міст. Увесь світ здригнувся від новин про звірства російських окупантів під Києвом, зокрема у Бучі. Знущалися та вбивали навіть дітей. За це буде якесь особливе покарання особисто для Путіна?

– Я дуже хотів би сподіватися на це. Якщо говорити про міжнародну реакцію, вона зрозуміла, але це політична реакція, а не юридична. Для того, щоб використовувати докази звірств у Бучі, і я боюся, що не тільки у Бучі, потрібні юридичні підстави.

Ці злочини мають бути доведені відповідно до необхідної юридичної процедури. Як я розумію, влада України цим займається. Потім ці докази мають бути надані у міжнародних організаціях.

Сьогодні (4 квітня. – Ред.) має бути обговорення цього питання у Раді безпеки. Я не можу нічого прогнозувати, але не виключаю створення якоїсь міжнародної слідчої комісії, яка має оцінити всі ці звірства з юридичного погляду.

Відомо, що РФ оголосила, що це справа рук якихось українських націоналістів. Але для того, щоб юридично зафіксувати істину, необхідно мати якусь міжнародну слідчу комісію, яка може підтвердити ці факти на підставі судово-медичної експертизи та іншого.

Після цього постає питання про персональну відповідальність російських державних діячів і тих бандитів, які все це вчинили.

Але я хочу звернути увагу на те, що, згідно з російським законодавством, Володимир Путін уже є злочинцем. У кримінальному кодексі РФ є стаття 353, у якій ідеться про відповідальність за підготовку та розв’язання агресивної війни. Путін просто підпадає під положення цієї статті, як і керівництво російського генштабу, МЗС тощо. Отже, суд над Путіним може бути навіть у Росії. Дуже хочеться у це вірити. Є міжнародний кримінальний суд і таке інше.

Якою мірою Путін особисто потрапить туди? Я сподіваюсь, що потрапить. До речі, був прецедент. Сербський президент Мілошевич уже після того, як його прибрали з посади, був виданий у Гаагу. Там він був під судом.

– І щодо термінів. Ви могли б спрогнозувати термін другого етапу наступу та термін закінчення війни?

– Я не працюю у російському генеральному штабі. Але, наскільки я можу судити, насамперед із публікацій в Україні, за заявами військових діячів в Україні, передбачалося, що такий наступ розпочнеться 1 квітня. Але він не почався.

Це означає, що росіяни мають дуже серйозні проблеми з підготовкою наступу. Це перше. Друге – у Путіна час спливає, стискається, як крокренева шкіра. Перша дата, яку він розглядає як рубіжну, – це 9 травня, сакральна дата для Путіна та для російського суспільства загалом.

До цієї дати він збирається оголосити про перемогу – про це повідомляла навіть американська розвідка. Але про яку перемогу він може оголосити, я не знаю, тому що перемога у нього не проглядається.

Другий фактор – до літа почнуть впливати наслідки економічних санкцій, які вже накладені і, мабуть, будуть накладені ще. Особливо після розкриття цих жахливих злочинів у Бучі.

І тут важлива навіть не реакція населення, а реакція промисловості, тому що запас різноманітних запчастин добігає кінця. До літа очікується транспортний колапс у Росії та зупинка цілої низки виробництв. Просто через те, що немає імпортних комплектуючих та імпортних запчастин. Це також фактор, який перешкоджає Путіну вести тривалу війну.

На мій погляд, він має приблизно місяць – і політично, і економічно. У нього виникає проблема із підготовленими резервами, яких у нього не вистачає. Останніми днями з’явилися повідомлення про приховану мобілізацію військовослужбовців запасу в Росії. Політично це дуже небезпечне явище, бо це не хлопчаки 18-19 років. Це люди 25 років і старші, які мають життєві плани, у яких є сім’ї і яким зовсім не хочеться з цим розлучатися і їхати на фронт в Україну.

Я не впевнений, що Путін ризикне проводити масову мобілізацію, тому що це може спричинити дуже неприємні для нього внутрішньополітичні явища. Одна справа – дивитись телевізор на дивані з пивом у руках, та інша справа – їхати на фронт, де вбивають.

Часу у Путіна небагато.

– Якщо щодо Росії буде введено нафтове та газове ембарго, це прискорить розв’язку?

– Так, я думаю, це може прискорити розв’язку. Європейські країни можуть запровадити нафтове ембарго, але залишається схід. Якусь нафту Росія все одно постачатиме. Щодо газового ембарго, то я не впевнений, що Європа запровадить повне ембарго на постачання російського газу. На європейському ринку діють дуже складні обставини. Одні країни можуть запровадити, інші ні.

У короткостроковому плані це не найголовніше. Головне, що може дійсно зупинити агресію – це не так вуглеводневе ембарго, як повне припинення поставок запчастин, комплектуючих тощо. Тому що від цього стане промисловість, транспорт. Зупинка цих галузей набагато болючіша в короткостроковому плані, ніж ембарго.