«Україна виграє у цій війні»: професор зі США навів низку доказів у своїй статті

Україна виграє у війні з Росією і доказів цьому є багато, якщо лише уважно поглянути на наявні дані. Відсутність в РФ прогресу на лінії фронту – це лише половина картини.

Про це у своїй статті для The Atlantic пише професор Школи передових міжнародних досліджень Університету Джона Хопкінса Еліот А. Коен.

«Українські військові виявилися не тільки вмотивованими та добре керованими, але й тактично вмілими, об’єднавши легку піхоту з протитанковою зброєю, безпілотниками та артилерійським вогнем, щоб неодноразово перемогти набагато більші російські військові формування. Українці не просто захищають свої опорні пункти в міських районах, а маневрують з них і між ними, дотримуючись твердження Клаузевіца, що найкращий захист – це щит від добре спрямованих ударів», – йдеться у статті.

Автор водночас зазначає, що російська армія в певному сенсі залишається дуже розумною. Водночас російський сержантський корпус сьогодні, як і завжди, слабкий і корумпований. А без спроможних сержантів навіть велика кількість технологічно складних транспортних засобів, розгорнутих відповідно до переконливої ​​доктрини, зрештою будуть зламаними або залишеними, а російські війська потраплятимуть у засідки або розбиватимуться під вогнем.

Втрати росіян приголомшливі

«Доказів того, що Україна виграє у цій війні, багато, якщо лише уважно поглянути на наявні дані. Відсутність російського прогресу на лінії фронту – це лише половина картини, хоча це й затьмарюється картами, які показують великі червоні краплі, що відображають не те, що контролюють росіяни, а райони, через які вони пройшли. Провал майже всіх десантних ударів Росії, її нездатність знищити українські ВПС і систему протиповітряної оборони, а також багатотижневий параліч 40-мильної колони постачання на північ від Києва є доказом», – зазначає Коен.

Втрати росіян приголомшливі – від 7 до 14 тис. солдатів загинули, щонайменше майже 30 тис. забрали з поля бою з пораненнями, були взяті в полон або зникли безвісти, пише автор. На його думку, немає жодних підстав думати, що темпи втрат зменшуються – насправді західні спецслужби повідомляють про нестабільну кількість російських втрат – тисячу на день.

Повторювані тактичні помилки РФ

«Додайте до цього повторювані тактичні помилки, які можна побачити на відео навіть аматорам: транспортні засоби, що скупчуються на дорогах, немає піхоти, що прикриває фланги, немає тісно скоординованого артилерійського вогню, немає підтримки зверху з вертольотів і панічна реакція на засідки. Співвідношення знищених транспортних засобів 1:1 до тих, які були захоплені або покинуті, свідчить про армію, яка не бажає воювати«, – йдеться у статті.

Автора вражає неспроможність Росії зосередити свої сили на одному або двох напрямках атаки чи взяти головне місто. Так само, як і масові проблеми РФ у логістиці та технічному обслуговуванні, ретельно проаналізовані технічно кваліфікованими спостерігачами.

За російськими бойовими силами стоїть дуже мало

«Російська армія залучила до бою більше половини своїх бойових сил. За цими силами стоїть дуже мало. Російські резервісти не мають жодної підготовки (на відміну від Національної гвардії США або ізраїльських чи фінських резервістів), і Путін пообіцяв, що наступна хвиля призовників не буде відправлена, хоча навряд чи він дотримається цієї обіцянки», – пише Коен.

Він додає, що чеченські допоміжні війська зазнали серйозних ударів, і в будь-якому разі вони не звикли до загальновійськових операцій. Внутрішнє невдоволення в РФ було придушене, «але вибухає, коли сміливі люди протестують, а сотні тисяч молодих людей, які володіють технікою, тікають».

Росія навіть не спромоглася відключити український зв’язок

Якщо Росія бере участь у кібервійні, це не особливо очевидно, йдеться у статті.

«Російські підрозділи радіоелектронної боротьби не відключили український зв’язок. Пів дюжини генералів загинули через погану охорону сигналу. А ще негативні показники з іншого боку ­– жодної української капітуляції, жодної помітної паніки чи розвалу підрозділів, З’явилися повідомлення про місцеві контратаки українських військ та відхід російських військ», – йдеться у статті.

Як стверджував Філіпс П. О’Браєн з Університету Сент-Ендрюс, фотографії зруйнованих лікарень, мертвих дітей та підірваних багатоквартирних будинків точно передають терор і жорстокість цієї війни, але вони не передають її військових реалій.

«Говорячи найрішучіше: якщо росіяни зрівняють місто і вб’ють його мирних жителів, вони навряд чи знищать його захисників, які робитимуть надзвичайні та ефективні речі з-під уламків, щоб помститися загарбникам. Тобто, зрештою, – те, що росіяни робили у своїх містах з німцями 80 років тому», – наголошує професор.

Допоміжні війська Росії та України

На його думку, більшість коментаторів занадто вузько ставляться до цієї війни, представляючи її як конфлікт виключно між Росією та Україною. Однак у росіян є кілька чеченських допоміжних військ, які ще не продемонстрували значної ефективності (і які рано втратили свого командира). Росіяни також можуть отримати на підмогу сирійців (які ще менше зможуть інтегруватися в російські підрозділи) і знайти половинчастого союзника в Білорусі, чиї громадяни почали саботувати власну ж залізницю, і чия армія цілком може підняти заколот, якщо її попросять вторгнутися до України.

Українці також мають свою допоміжну армію – близько 15 тис. іноземних добровольців – снайпери, бойові медики та інші спеціалісти, які воювали в західних арміях, зазначає автор статті. Що ще важливіше, вони мають за плечима військову промисловість таких країн, як США, Швеція, Туреччина та Чехія. Щодня до України надходять тисячі одиниць сучасної зброї: найкращі в світі протитанкові та зенітні ракети, а також безпілотники, снайперські гвинтівки та весь бойовий набір.

«Більше того, слід зазначити, що Сполучені Штати володіли чудовими розвідданими не лише про настрої Росії, а й про її наміри та реальні операції. Члени розвідувальної спільноти США були б дурними, якщо б не поділилися цією інформацією, включно з розвідкою в реальному часі, з українцями. Судячи зі спритності українських ППО та розгортань, можна припустити, що вони насправді не дурні», – пише Коен.

Що більше досягається успіху, то більша ймовірність виграти війну

«Розмова про глухий кут приховує динамічність війни. Що більше ви досягнете успіху, то більшою є ймовірність того, що ви досягнете успіху; що більше ви зазнаєте невдач, то більша ймовірність, що ви продовжите зазнавати невдач. Немає публічно доступних доказів того, що росіяни можуть перегрупуватися та поповнити запаси у великих масштабах; є багато доказів протилежного. Якщо українці продовжуватимуть перемагати, ми можемо побачити більш помітні розвали російських підрозділів і, можливо, масові капітуляції та дезертирства. На жаль, російські військові також несамовито подвоюватимуть зусилля в одній справі, яка їм добре вдається – бомбардуванні міст і вбивств мирних жителів», – вважає професор.

«Щодо фіналу, то слід розуміти, що Путін – справді дуже погана людина, і сором’язливість йому непритаманна. Коли він захоче звернути в сторону (припинити бойові дії – ред.), він повідомить нам. До тих пір спосіб закінчення війни з мінімальними людськими стражданнями – це посилювати тиск», – резюмує автор статті.