Сунгуровський: з HIMARS можна вдарити по Кримському мосту, але є умова. Інтерв’ю
Головна умова перелому у війні Росії проти України – скорочення резервів армії країни-агресора. Нині Росія перекидає на фронт нові, підготовлені нашвидкуруч підрозділи, але цей резерв не безмежний.
Американські реактивні системи залпового вогню HIMARS, які надійшли на озброєння ЗСУ, нададуть суттєву допомогу українській армії, але союзники поставили їх у комплекті з реактивними снарядами дальністю до 80 кілометрів. Якби йшлося про оперативно-тактичні ракети для HIMARS дальністю до 300 кілометрів, українські захисники змогли б робити набагато більше, зокрема завдавати ударів по Кримському мосту.
Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZREVATEL висловив директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський.
– Останнім часом ворог завдає ударів по Одеській, Миколаївській області, півдні нашої країни. Яку локальну мету він має зараз?
– Я думаю, що він далекий від планів захопити Миколаїв, а тим більше Одесу. Це йому зробити не вдасться. Але бачачи, що наші війська можуть мати певний успіх на південному напрямку, через невеликі перегрупування вони намагаються відновити ситуацію на цій ділянці фронту, не дати нашим військам просунутися далі Херсона і продовжити свої основні зусилля на східному фронті. Все ж таки схід для них залишається головним.
– Чи вдасться досягти успіхів ворогові на сході, особливо з урахуванням того, що в Україну надходить все більше озброєння від союзників?
– Справа в тому, що нам ще не надійшла масова допомога. Так, ми вже змогли озброїти кілька артилерійських дивізіонів, але все одно мало. З іншого боку, втрат зазнає як противник, так і ми. І частина нашого озброєння також виходить із ладу.
У таких умовах рахувати, скільки нового озброєння нам уже надійшло, і сподіватися, що це принесе нам перемогу, не варто. Бої триватимуть.
Поки що росіяни мають дуже велику перевагу в артилерії. Ці зразки низькотехнологічні, вони не залежать від розриву постачання чипів тощо. Там їх просто немає – ані в артилерії, ані в снарядах. Тому противник знімає стару техніку та боєприпаси зі складів, виготовляє нові. Пермські гарматні заводи зараз працюють у три зміни, і незрозуміло, коли все це в них може закінчитися.
– Проте в Україну вже надійшли перші HIMARS. Про це повідомив голова Міноборони Резніков. Наскільки це серйозна допомога нашій армії?
– Насправді це серйозна допомога, але це поки не перелом. Це дозволяє нам діставати до складів ворога, до логістичних ланцюжків, до постачання цього озброєння. Але 8 штук HIMARS – це одна батарея. Так, це серйозно, але цього поки що недостатньо.
– Але ми можемо припустити, що, напевно, Міністерство оборони заявляє не про всі військові постачання, які йдуть в Україну.
– Звичайно. Я розумію це та двома руками підтримую. Я б взагалі говорив про озброєння лише тоді, коли воно надійшло до військ, щоб підняти бойовий дух. А поки воно йде, поки його нам відвантажують, про це треба мовчати. Адже не лише ми діємо. Росія також діє.
– До речі, щодо підняття бойового духу. Ви не вважаєте, що дуже здорово бойовий дух українців підняв би обстріл Кримського мосту? Наскільки це реально, зокрема, за допомогою тих самих HIMARS?
– Поки що це неможливо. Це було б реально, якби нам разом із HIMARS дали ще й ракети. А ракет поки що немає. Нам дають керовані снаряди з дальністю до 80 кілометрів, але це не 300 кілометрів, які може дати оперативно-тактична ракета, яка може входити до боєкомплекту. Такої зброї ми поки що не отримали.
HIMARS може стріляти некерованими ракетами – це 30-40 кілометрів. Може стріляти керованими реактивними снарядами – це 80 км. Але замість цих пакетів може заряджатись одна оперативно-тактична ракета – у неї дальність 300 кілометрів.
– Незважаючи на те, що західне озброєння надходить в Україну повільно, воно все одно надходить і накопичується. Коли та яким може бути перелом? Чи можна його очікувати в найближчі місяці?
– Коли – цього я точно сказати не зможу. Справа в тому, що у противника йде підкріплення не лише озброєнням, а й особовим складом. 11 травня генштаб РФ підписав наказ про те, щоб підготувати додатково 60-70 батальйонів, дати їм місяць навчання і потім перекинути на фронт.
Скільки саме вдалося зібрати, не знаю. Я маю великі сумніви, що вони повністю виконають ці плани, судячи з тієї ситуації, яка відбувається в самій Росії. Найімовірніше, все відбувається хвилеподібно – вони не дають місяць на підготовку, а за тиждень-два кидають їх у бій і закривають дірки, які утворилися на фронті. Як я розумію, частина цих підкріплень уже надійшла. Саме це зараз дає їм можливість на сході та частково на півдні вирівнювати чи не знижувати темп наступу.
Але коли буде зменшення цих резервів, тоді настане перелом. Бо більше в них немає резервів.
