Насправді нинішня напруга між США та Європою та вимушений перезапуск відносин можуть виявитися замаскованим «благословінням», пише геополітичний стратег, політолог, колумніст The Telegraph Марк Бролін, передає 24 Канал.
Розрив між Європою і США тимчасовий
Журналіст зазначає, що протягом десятиліть Європа значною мірою покладалася на американські гарантії безпеки. Тоді загроза з боку Росії стала підґрунтям цих відносин.
Втім, потреба у перегляді цієї ситуації давно назріла. Росія, хоча й становить серйозну загрозу для України, Грузії та Молдови, є геополітично слабшою, ніж будь-коли за останні століття. Європа цілком здатна сама подбати про свою безпеку перед обличчям геополітичного занепаду Росії. Якщо, звісно, США змусять її до цього.
Також Бролін вважає логічним стратегічне переорієнтування США на протидію Китаю, який зараз є їхнім головним геополітичним суперником. Недопущення кризи навколо Тайваню в інтересах усіх, тож цей поворот вигідний і Європі.
Крім того, на думку експерта, варто враховувати, що сучасна напруга не применшує глибокої взаємозалежності між США та Європою. В економічному плані Європа залишається одним із найбільших торговельних партнерів Америки. У військовому плані США зберігають велику довіру, особливо якщо діють у координації з Великою Британією та Францією в межах НАТО.
Тож, хоча Трамп наполягає на перерозподілі тягаря в Альянсі, він не може дозволити собі повністю віддалити європейських союзників, не підриваючи стратегічних інтересів США. Навіть якщо він спробує, Конгрес навряд чи дозволить йому вжити таких радикальних заходів, як вихід із НАТО. Також, із зростанням усвідомлення необхідності інвестувати у власну оборону, європейські країни стають ціннішими військовими партнерами для США.
Зміна політичних сил по обидва боки Атлантики, ймовірно, також сприятиме певному зближенню. У Європі меркелізм відступає, тоді як національні популісти набирають силу. Водночас вплив Трампа, можливо, вже досяг свого піку. Цей вплив, ймовірніше, ще більше ослабне в листопаді 2026 року після проміжних виборів.
Експерт визнає, що хоча розрив США і Європи буде тимчасовим, він завдасть збитків. Зокрема, Україні. Протягом багатьох років як у США, так і в Європі вестимуть публічні суперечки про те, чому не було зроблено достатньо для її перемоги у війні. Європа проявила кричущу недалекоглядність, коли роззброїлася, збільшила свою залежність від російського природного газу та проігнорувала трьох американських президентів (Обаму, Трампа та Байдена), які відкрито заявляли про необхідність стратегічного переорієнтування США на Азію.
Не менш абсурдною є політика нинішньої адміністрації США, яка ставиться до Росії як до рівносильної супердержави та передчасно погоджується на значні територіальні поступки на її користь ще до початку мирних переговорів.
Проте коли пил осяде після цього періоду адаптації, можливо, світ побачить, як трансатлантичний альянс вийде з цієї кризи таким же сильним, як і за часів Холодної війни – але цього разу не завдяки груповому мисленню, а через готовність до майбутніх викликів.
Більше того, в найближчі роки Європа, ймовірно, зможе з більшою впевненістю протистояти Росії. А це означатиме, що старий режим у Москві – який значною мірою залежить від міфу про слабкість і декаданс Заходу – буде змушений боротися за збереження влади з дедалі більшими труднощами. Як Кремль пояснюватиме власному населенню, що жити в бідності, в умовах меншої безпеки та з великими військовими втратами – це краще, ніж у колишніх радянських державах на кшталт Польщі, Естонії чи Чехії? Хочете вірте, хочете ні, але вплив Путіна на владу слабший, ніж здається багатьом. Хтось має сказати про це Білому дому,
– підсумовує Бролін.
