Путін уже програв війну. Причому і в Україні, і в росії — Валерій Калниш

Почну з головного. путін уже програв війну. Причому і в Україні, і в росії. Тепер докладніше.

Роками путін протиставляв москву Києву. Створював міфологеми про нацистів, незаконну владу, принижував народ і країну, вів війну, крав території. Намагався протиставити росії якусь «антиросію», тим самим намагаючись показати, що інтереси його країни вищі за інтереси всіх інших… Від цієї дутої величі практично нічого не залишилося. До того ж путін своїми руками зробив з росії таку країну, якою він думав, ми її бачимо.

Рівень русофобії у світі колосальний. Соромно не просто бути поряд із росіянином. Мені особисто дзвонили двоє росіян, перепрошуючи за свою національність. «Валера, пробач мені за те, що я москаль!», — сказав один із них. «Велич» армії путіна, яка здатна, як з’ясувалося, лише крокувати на параді, поховано в полях під Києвом, Миколаєвим, та й взагалі скрізь, куди поткнувся російський солдат. Фантазії про незамінність Росії як торгового, економічного, енергетичного партнера розвіялися відразу.

Ми багато і багато втратили на цій війні. І жертви ще будуть. Але ми зберегли країну. Ми відбудуємося, будемо шанувати та пам’ятати загиблих. Ми вже маємо міста-герої. У нас люди – герої. Ми відновимося там, де для цього буде хоча б найменша нагода. А ось путіну це не вдасться. Країна, яку він обманював, контролював, обкрадав, використовував у самій збоченій формі, почала розсипатися на очах. Хоча, для путіна, можливо, не мають жодного значення, всі ці долари по 300 рублів, результат бізнесів із країни, бої пенсіонерів у магазинах за цукор і виття блогерів, що втратили можливості заробітку.

Але, мабуть, є одне, що б’є по ньому сильніше цього. Десятиліттями він жив, та й продовжує жити, у вигаданому світі. Він надто рано написав про себе у підручнику історії. Забув, що туди потрапляють ті, кого на світі вже немає. Найсильнішим розчаруванням стало те, що його ніхто не боїться. На додаток, він нахер нікому не цікавий. Ним можна знехтувати. Не помітити, не звернути увагу, ставитися як до настирливої мухи з метою відігнати, а краще прихлопнути. Він — порожнє місце з якого періодично долинають слова, та сама заїжджена платівка про початок війни як спосіб зберегти мир, фашистів, бойових перелітних птахів. Хто насправді зараз влада Росії? Путін, та купка клептократів навколо нього, разом із пропагандистами розповідає, що краще життя ніж на Росії немає ніде. Ну, ви серйозно?

Тут з’ясувалося, що половина моїх передплатників у ТГ – із Росії. Огляньтеся на всі боки. Що ви бачите крім зростаючої день за днем стіни, що відокремлює вас від решти світу? Ви так собі уявляли своє прекрасне майбутнє – самі, обпльовані та принижені?

Я не закликаю вас позбавлятися путіна тільки з однієї причини – слова в цій ситуації не є аргументом. Вони підходять для індивідуального усвідомлення, але з масового протесту. Приводом для протесту стане саме життя, яке вам нав’язує путін. Саме нав’язує, а не пропонує. Пропозиція — це розкіш, яку може дозволити собі демократія, хай і з усіма своїми вадами. Ми можемо вибирати, як нам жити і навіть як помирати. Ви повинні ще завоювати собі це право.

І на завершення. Нам, за великим рахунком, однаково якими ви будете. Є одна умова – припиніть із нами воювати. А далі живіть, як хочете. Бажаєте жити у загоні – ваше право. Не бажаєте – ваша можливість.