Обухов: у Москві нервова реакція на успіхи ЗСУ, солдати зрозуміли, що це кінець. Інтерв’ю
Навіть на тлі вражаючого контрнаступу української армії вимагати від країни-агресора повного виведення своїх військ із території нашої країни досі передчасно. Потрібні ще більші успіхи ЗСУ на фронті, зокрема, звільнення окупованого Херсона.
Тим не менш, у Москві та інших містах Росії спостерігається «нервова реакція», занепокоєння з приводу невдач під час «спецоперації» Кремля. А солдати-окупанти вже усвідомили, що «це кінець». Водночас Захід, підтримуючи Україну, все ж таки не бажає нашій країні надто швидкої перемоги.
Таку думку в інтерв’ю OBOZREVATEL висловив голова Фонду «Стоп Інформ Терор Росії» Герман Обухов.
– З одного боку, ми бачимо, наскільки успішно йде контрнаступ українських військ, скільки окупованих територій уже звільнено. З іншого боку, у Кремлі іноді лунають пропозиції щодо проведення мирних переговорів. Якби такі переговори проходили саме зараз, що могла б здобути Україна, на що могла б погодитися Росія?
– Я стежу за тим, що зараз відбувається у Москві та інших містах Росії на тлі контрнаступу в Україні. Не можу сказати, що це паніка чи страх, але це вже нервова реакція, це вже занепокоєння тим, що все йде не туди, куди хотілося б.
Але на сьогодні особисто я не бачу жодних передумов для переговорів. Поки що нічого не завершено. Є великі успіхи у ЗСУ, але цього ще недостатньо, щоб стукнути по столу кулаком і сказати: а ну провалюйте! Мабуть, треба дочекатися звільнення Херсона, можливо, ще низки ключових міст – Мелітополя, Маріуполя – і тоді щось буде зрозуміло. Тоді буде очевидно: хлопці, ви втрачаєте своїх солдатів, техніку, озброєння.
Але зараз я не знаю, про що говорити з Москвою. Вона як і раніше гнутиме своє, вимагатиме капітуляції. Мені здається, і Захід не поспішає з мирними переговорами.
– Ви кажете, що особливих успіхів немає. Але пригадаймо, які завдання у цій війні Путін ставив на початку: взяти Київ за 72 години, всю Україну – за тиждень. І втрати його армії колосальні, понад 53 тисячі. Це ще нічого не означає?
– Так, це означає, але цього ще недостатньо для Росії. Сталінград ще не пройшли. Найімовірніше, точкою буде повернення Херсона та всіх правобережних територій. Тоді для Росії все матиме зовсім інакший вигляд, усе посиплеться.
– Якою, на вашу думку, є позиція Заходу? Чи зацікавлені вони у швидкій перемозі України?
– Швидко не вийде. Наскільки я бачу, американські великі військові чини та політики не кваплять Україну.
– Але і в заморожуванні конфлікту теж ніхто не зацікавлений.
– Ні, заморожувати нічого не треба. Однак не треба поспішати. Просто терпляче чекати, коли будуть ще більші успіхи, і тоді будуть підстави для серйозної розмови.
– Але в Путіна залишається останній аргумент, ядерний. Ситуація довкола Запорізької АЕС дуже непроста.
– Ні, це виключено. Але ядерний шантаж триватиме, бо більше Путін не має жодних важелів. Уже й рядові солдати розуміють, що це кінець, хоч Москва й намагається щось показати. Але виходу вона не має.
– Особисто я не можу уявити Путіна, який вийде на телебачення і скаже росіянам: «Вибачте, я програв цю війну».
– Я теж не можу цього уявити. Але буде якось інакше. Я не знаю, що говоритимуть Соловйов, Кисельов, Скабєєва та інші, але щось вони вигадуватимуть.
Давайте трохи зачекаємо. Сподіваюся, скоро будуть ще більші успіхи, і тоді вже вимагатимемо у Росії повністю вийти з України. Не можу сказати про Крим, але щодо нових захоплених територій і можливо Донбасу, то це цілком можливо. Але це буде пізніше, можливо, за місяць.
