Морський бій: до Чорного моря повертається війна, а НАТО знову не хоче дратувати Росію
Схоже, що Чорноморська зернова ініціатива, більш відома як зернова угода, пішла в минуле. За рік роботи зернового коридору Україні вдалося експортувати майже 33 млн тонн зерна з трьох українських портів до 45 країн світу.
До Чорного моря повертається війна. Поки західна преса гадає, що ж буде далі, а наші союзники як води в рота набрали, після виходу Москви з зернової угоди Міноборони РФ погрожує по суті топити всі судна, які йдуть до українських портів, бо «вважатиме їх потенційними перевізниками вантажів військового призначення». Хоча пізніше посол РФ у США Анатолій Антонов заявив, що цивільні судна Москва не атакуватиме.
Україна в боргу не залишилася. Від пʼятниці, 21 липня, всі судна, які прямують Чорним морем до російських і портів на окупованих українських територіях, Міноборони України вважатиме такими, що перевозять військову зброю. Для цього ми маємо відповідні засоби. І тут пригадується не лише крейсер «Москва», який пішов на дно. Росії є що втрачати. Взяти хоча б чорноморські порти Тамань і Новоросійськ, де зокрема здійснюється перевалка нафти, а це десятки танкерів. Вже не кажучи про інші судна.
Депутати Держдуми РФ на пропагандистських каналах прямо кажуть, що російська армія та флот мають контролювати все Чорне море, зазіхаючи на інтереси країн-членів НАТО. В силах цих країн це припинити. Україна запропонувала змінити маршрут зернового коридору, щоб зерно йшло не міжнародними водами, а територіальними (у 12-мильній зоні) країн-членів НАТО. Проте Альянс і США, включно з Туреччиною, відмовили.
Чи остаточно похована зернова угода? Як президент Туреччини Ердоган може натиснути на Путіна? Або, скажімо, Китай, який є головним покупцем українського збіжжя? Та чому НАТО на чолі зі США знову проявляють слабкість? ТСН.ua розбирався.
Хто контролює Чорне море: США й НАТО не готові гарантувати безпеку
Вже тиждень ворог завдає ударів по Одесі та іншим портових містах. Їхня мета — знищити портову та інфраструктуру для перевалки зерна, агропідприємства та склади для зберігання збіжжя. У ніч проти 20 липня дуже серйозно постраждав зерновий і масляничний термінал одного з портів. У пʼятницю, 21 липня, Росія поцілила в агропідприємство на Одещині. За цей тиждень знищено біля 60 тонн зерна. За словами керівниці Об’єднаного координаційного пресцентру Сил оборони півдня Наталії Гуменюк, Москва переслідує зрозумілу мету — переконати, що Україна нездатна захистити свої порти, гарантувати безпеку суден, які будуть учасниками зернової угоди, і, відповідно, майно судновласників.
Видання Politico, прогнозуючи подальший розвиток подій після виходу Росії з зернової угоди, розмірковує, чи має Україна «план Б», додаючи, що планується створити гарантійний фонд на $500 млн для покриття потенційних збитків. Проте проблему це не вирішить. Фрахтуючи судна, компанії закладатимуть просто космічні страхові суми, бо кораблі йтимуть до зони бойових дій. Але це теж примарна перспектива. Більшість просто не надаватиме свої кораблі. І торкнеться це не лише України. Туреччина, Румунія та Болгарія — члени НАТО й країни Чорноморського регіону — маючи свої порти, також неодмінно зіткнуться з цією проблемою, якщо вже не зіткнулися.
Ще 26 лютого 2022 року, тобто на третій день від початку повномасштабного вторгнення, Туреччина закрила Босфор для російських військових кораблів, керуючись Конвенцією Монтре. Проте, за словами багатьох американських адміралів у відставці, вона забороняє військовим кораблям саме воюючих країн заходити до Чорного моря. Тобто, судна країн-членів НАТО, які до того ж мають вихід до Чорного моря, можуть пройти Босфор, продемонструвавши таким чином Росії, що Чорне море — це не її внутрішнє озеро. Проте для цього треба політична воля, якої на другому році війни поки що не видно.
«Ви пропонуєте нам просто спробувати провести блокаду — ефективну військову блокаду у Чорному морі (щоб кораблі з українських портів йшли або в супроводі конвоїв країн-членів НАТО, або по маршруту 12-мильної зони їхніх територіальних вод — ред.). Ні, це не той варіант, який активно розглядається, й яким ми активно займаємося», — сказав координатор зі стратегічних комунікацій Ради нацбезпеки США у Білому домі Джон Кірбі.
Хоча в червні 2021 року, напередодні навчань Sea Breeze-2021, британський есмінець Defender пройшов у територіальних водах України в районі мису Фіолент у Чорному морі. Міноборони РФ тоді заявило, що відкрило попереджувальний вогонь. Втім офіційний Лондон це заперечив, продемонструвавши таким чином, кому насправді належить Крим і територіальні води поблизу півострова. Ба більше, схоже, що й Туреччина всі ці півтора року війни дуже вибірково ставилася до Конвенції Монтре саме на користь Росії. Як написала The Wall Street Journal, російські судна, які перевозять військові вантажі, понад 100 разів зупинялися в турецьких портах.
Минулого року Київ вже висловлював протест Анкарі через проходження в Чорне море судна Sparta II з ракетами до С-300 на борту. За словами українських експертів, цей російський «сирійський експрес» курсує регулярно до порту Тартус у Сирію з артилерійськими системами та зенітними комплексами на борту, а назад йде до російського порту Новоросійськ через Босфор зі 122-мм снарядами, які віднедавна виробляють у Сафірі поблизу Алеппо. То може нашим союзникам вже час передати Україні більше новітніх систем ППО, включно з береговими ракетними комплексами, сучасні винищувачі й далекобійні ракети, а не говорити, що на їхніх складах закінчуються боєприпаси?
Доля зернової угоди: Росія виставила свої умови для її подовження
За словами Джона Кірбі, США допоможуть Україні експортувати зерно сухопутними шляхами. Проте у Вашингтоні прекрасно розуміють, що це крапля в морі. Якщо ми говоримо про залізницю, є проблема з різницею в ширині колій в Україні та Європі. До того ж, збільшення логістичного маршруту неодмінно позначиться на ціні. А це збитки для українських аграріїв.
Для недопущення глобальної продовольчої нестабільності й голоду в країнах Африки треба розблокувати Чорне море. Проте, на думку США й інших союзників, це призведе до ескалації з боку Росії. Дехто з західних експертів й аналітиків прямо зауважує, що НАТО не готове захищати навіть свої територіальні води в Чорному морі, не кажучи вже про гарантії безпеки судноплавства в міжнародних водах. Що тепер мають думати Фінляндія, яка щойно вступила до НАТО, Японія чи Південна Корея?
Чорноморська зернова ініціатива була започаткована рівно рік тому. Росія й Україна підписували окремі угоди з Туреччиною та ООН. Тобто, напряму між Києвом та Москвою жодних укладених документів немає. Й на наступний день після появи зернової угоди Росія обстріляла одеський порт. Тобто, своє справжнє ставлення до домовленостей передовсім із Туреччиною Путін продемонстрував одразу. Проте, по суті, ніщо не заважає подовжити дію зернової угоди без Росії. Була б політична воля.
Кремлівський «фюрер» Путін вкотре висунув свої вимоги для повернення Росії до зернової угоди: відновлення роботи аміакопроводу «Тольятті-Одеса» (який росіяни самі ж й обстріляли — ред.) та підключення російського державного «Россельхозбанку» до SWIFT. У першу умову віриться мало, адже Москва налагоджує альтернативний маршрут експорту аміаку. А от виконання другої умови Росії вкрай необхідне. З одного боку, російська с/г продукція й добрива не під санкціями. З іншого, вони не можуть вільно експортуватися через неможливість вільних розрахунків, і небажання судновласників і страхових компаній ризикувати, співпрацюючи з Росією. А, наприклад, щодо добрив, Росія й Білорусь — це 40% всіх калійних добрив у світі.
Західні ЗМІ багато пишуть, що Туреччина й Китай можуть натиснути на Путіна повернутися до зернової угоди. Можуть, якщо проявлять політичну волю.
Щодо Туреччини, так видається, що наразі Ердоган не готовий ризикувати. Хоча ще кілька тижнів тому розглядався сценарій патрулювання турецькими військовими кораблями зернового коридору, який проходить міжнародними водами в Чорному морі. Проте американці висловилися різко проти. До того ж, в Чорному морі розташовані турецькі родовища газу. Це передвиборчий проєкт Ердогана, який, нагадаємо, обіцяв туркам не те що дешевий, а безкоштовний газ. Тому, чи стане Ердоган ризикувати цими родовищами, де зосереджена недешева газовидобувна техніка, обладнання й кораблі, питання відкрите.
Щодо Китаю, всі наводять приклад китайського консульства в Одесі, де 20 липня після чергової російської атаки ракетами й дронами вибило частину поверхні стіни й шибки. Також експерти нагадують, що згадку про зернову угоду Пекін навіть відобразив у своєму «мирному плані» — Концепції щодо врегулювання війни (яку насправді в Китаї називають «внутрішньою українською кризою»). Проте все, на що спромоглося МЗС Китаю, — це закликати зберегти зернову угоду, а після обстрілу свого консульства — заявити, що «Китай уважно стежить за розвитком подій і підтримує звʼязок із зацікавленими сторонами».
Близько 80% с/г продукції бідні країни Африки й Азії отримують саме з України та Росії. Після блокади українських портів у Чорному морі, вони стануть ще більш залежними від Росії, в той час як Путін обіцяє навіть безкоштовно постачати їм зерно, ще й напередодні другого саміту Росія-Африка у Санкт-Петербурзі 27-28 липня. ТСН.ua вже писав, що насправді головна мета Путіна — це не виконання двох його вимог щодо повернення Росії до зернової угоди. Справжня мета — це створення штучного голоду в країнах Африки та міграційної кризи, що своєю чергою призведе до зростання рейтингу тих політичних сил в Європі, які орієнтовані на Москву й є антимігрантськими.
