Юрій Бутусов: В чому конгресвумен США Вікторія Спартц звинувачує Андрія Єрмака
Чому конгресвумен США Вікторія Спартц вимагає відставки «людини з сумнівною репутацією» Андрія Єрмака і які звинувачення вона висуває?
Для початку – чи має сама Спартц взагалі компетентність в українських проблемах? Конгресвумен стала широко відомою коли її запросив президент США Байден на церемонію підпису закону про ленд-ліз для України, який лобіювала та за який голосувала Спартц, і в знак пошани Байден саме Вікторії подарував ручку, якою підписав цей закон. Вікторія Спартц є впливовим лобістом розширення допомоги Україні. Вона народилась в Чернігові, вищу освіту здобула в Києві, і з початку російської агресії вона багато тижнів проводить в Україні, зустрічається з багатьма українцями, в тому числі військовими. Тому позиція Спартц щодо України як мінімум викликає повагу.
Вперше представник американської влади дала жорстку оцінку фактичному керівнику української влади — Андрію Єрмаку, і прямо вимагає його відставки.
Президент Володимир Зеленський та голова ОП Андрій Єрмак жодних відповідей Спартц не дали, тож давайте розглянемо звинувачення Спартц щодо Єрмака по порядку:
1. «Погане керівництво невдалими мирними переговорами з Росією перед війною».
Саме Андрій Єрмак керував мирними перемовинами з Росією, напряму спілкувався з заступником голови адміністрації Путіна Дмитром Козаком. Саме Єрмак запровадив «всеосяжне перемир’я», розмінування кількох ділянок фронту, розмінування Чонгару. За три роки діюча влада не закупила жодного артилерійського снаряду, жодного ПТРК «Стугна». Політика «поглянути в очі Путіну», яку запроваджували Єрмак та президент Зеленський виявилась повністю хибною та вигідною для Росії, яка планомірно готувалась під прикриттям заспокійливих заяв української влади. Політика Єрмака-Козака виявилась трагедією для України і для мільйонів українців, за яку влада має нести відповідальність. Навряд чи в якійсь демократичній країні було б можливе, щоб керівник, який йшов на поводу агресора, міг би й досі залишатись у владі. На початку війни, варто додати, Єрмак не робив перші два тижні жодної заяви, хоча мав би першим пояснити, до якої великої крові він завів Україну своєю політикою.
2. «Запевнення українського керівництва, що у лютому нападу з боку Росії не відбудеться, всупереч західній розвідці, щоб перешкодити Україні належним чином підготуватися до війни».
Саме Єрмак домігся незаконного призначення на посаду голови комітету по розвідці при президенті України люстрованого у 2015 році російського агента Руслана Демченка, який є співавтором ганебних для України Харківських угод щодо здачі Криму. Тобто Єрмак та Демченко формували позицію керівництва країн згідно з позицією Кремля. В результаті сама українська влада звинувачувала НАТО у розгойдуванні ситуації, і президент Зеленський у січні обіцяв українцям, що війни не буде і у травні ми будемо «їсти шашликі та відпочивати». Завдяки позиції Єрмака Україна не дослухалась до численних попереджень розвідки країн НАТО, не провела розгортання оперативного резерву ЗСУ, не провела розгортання військ територіальної оборони, не роздана зброя, не були підготовлені оборонні рубежі для військ, не була підготовлена евакуація населення в районах російського наступу. Хтось у керівництві країни має відповідати за цю бездіяльність, яка призвела до десятків тисяч загиблих, та полегшала агресору окупацію 15% української землі, до багатьох мільйонів біженців.
3. «Саботаж (оборони) Херсону та надання його росіянам для організації трагедії батальйону «Азов».
Влада та Єрмак особисто постійно підкреслювали необхідність розмінування Чонгару, ось хронологія заяв, які робились навіть напередодні вторгнення. Україна мала можливості підірвати усі чотири мости та шість дамб через Чонгар, мала можливості підірвати мости у Херсоні ще до початку російської атаки, або на самому початку такої атаки. Але через політичне втручання жоден міст та жодна дамба не були підірвані, в результаті чого противник на другий день війни захопив більшу частину Херсона, захопив Мелітополь, на третій день захопив Бердянськ, на четвертий без жодних перешкод оточив Маріуполь. Фактично дві бригади — Нацгвардіі, до складу якої входив «Азов», та 36 бригада морпехів ЗСУ з різними підрозділами інших частин, були з самого початку війни приречені на оборону в абсолютно невигідних умовах, у повному оточенні. Путіну фактично здали коридор до Криму. Ворог захопив південь України, захопив найбільшу у Європі Запорізьку атомну електростанцію. Хто відповідає за ці рішення та за цю бездіяльність? Керівництво України мовчить, хоча це просто аморально по відношенню до десятків тисяч жертв.
4. «Затягування термінових закупівель військової техніки через Міністерство оборони України та висування необґрунтованих або навіть незаконних умов».
Це питання стосується дій влади після початку війни. Не буду зараз деталізувати, але пані Спартц багато питань озброєння України не змогла пробити через відсутність адекватних рішень у Києві. Питання дискусійне, про відповідальність саме Єрмака в цьому питанні сказати не можу, в мене наразі нема даних.
5. «Витік інформації в Білорусь і зрештою в Росію про операцію України із захоплення «Групи Вагнера», що призвело до її провалу».
Жодного розслідування по Вагнергейту в Україні не відбулось. Але одного захопленого у полон «вагнерівця» росіяни миттєво погодились обміняти на наших полонених, це важливі для них полонені. Ми могли мати для обміну понад три десятки «вагнерівців». Відповідальність на себе взяв президент Зеленський, хоча спочатку він взагалі все заперечував.
6. «Цілеспрямоване затягування через свого заступника Олега Татарова призначення незалежного антикорупційного прокурора».
Україна на вимогу Заходу провела єдину структурну реформу у державному апараті — створила систему антикорупційних органів. Але вже два роки ця система не працює, оскільки два роки саме офіс президента та Єрмак блокують призначення Спеціального антикорупційного прокурора. І українське суспільство це питання, нажаль, не спроможне добитися від Зеленського та офісу президента виконання їхніх численних обіцянок по призначенню прокурора САП. Ми залишаємось для наших союзників країною, яка з корупцією у владі боротись не здатна. Хто має за це відповідати?
Ось посилання на цю заяву Спартц.
Зараз влада намагається дискредитувати Вікторію Спартц, але відповіді на її питання важливі в першу чергу не для США, вони важливі для нас, українців. Саме зараз, під час жорстокої війни. Бо за яку державу ми зараз б’ємось та втрачаємо десятки тисяч кращих людей — за державу, де є демократія та закон, чи за державу, де править брехня і зневага до десятків тисяч загиблих внаслідок проросійських дій влади?
Якщо Україна буде діяти у традиціях демократичних країн це тільки збільшить військову допомогу, а не зменшить, це очевидно, ніхто не зупинить нашу підтримку.
Найганебніше, що у нашої влади зараз є багато часу поливати брудом Вікторію Спартц, але зовсім нема бажання дати відповідь десяткам мільйонів українців на поставлені нею питання.
На фото: президент США Дж. Байден підписує закон про ленд-ліз на постачання зброї на суму 40 мільярдів доларів у присутності Вікторії Спартц. Для розуміння — ця сума більша за 40 (сорок!) річних бюджетів закупівлі озброєння Міністерством оборони України у розмірі 2021 року.
