Віталій Портников: План Путіна — не нейтралітет України, а її фізичне знищення

Віталій Портников: План Путіна — не нейтралітет України, а її фізичне знищення

Керівник російської делегації на переговорах щодо припинення російського вторгнення в Україну Володимир Мединський заявив, що Росія та Україна «максимально зблизили» свої позиції щодо нейтрального статусу України та її невступу до НАТО. Спікер українського парламенту Руслан Стефанчук зазначив у ефірі одного з телеканалів: «Оскільки шлях до євроатлантичної інтеграції прописаний у Конституції України, маємо дуже високий рівень легітимації цього напряму. Тому ми будемо дивитися, яким шляхом будуть йти переговорники, і тоді вже відшукати ту модель, яка або не суперечитиме Конституції, або змінюватимемо Конституцію у цій частині», — пише Віталій Портников для «Радіо Свобода».


Тобто можна сказати, що тема можливої відмови України від євроатлантичної інтеграції вже набуває характеру політичної дискусії і про неї висловлюються керівники країни. Проте я не ставитиму собі питання, чому можливість нейтралітету України має сприйматися як реальний компроміс Володимиром Зеленським чи Русланом Стефанчуком просто тому, що розумію їхні мотиви – зупинити війну, припинити вбивства українців, домогтися виведення окупаційних військ з української території.

Я хочу зрозуміти, чому готовність України до нейтралітету має влаштувати Володимира Путіна?


Хочу нагадати, що сама історія з приєднанням України до НАТО – це політична віртуальність. Так, на Бухарестському саміті НАТО у 2008 році було підтверджено можливість вступу України та Грузії в Північноатлантичний альянс у майбутньому. Так, стаття про курс України на євроатлантичну інтеграцію є в Конституції держави. Але за 14 років після Бухарестського саміту Україна та Грузія не отримали навіть плану для членства в НАТО – і це при тому, що альянс інтенсивно розширювався.

У НАТО неодноразово наголошували, що готові прийняти Україну до своїх лав тоді, коли країна буде до цього готова, але ніколи не визначали точних термінів. Більше того, у 2014 році, коли Росія вперше у 21-му столітті напала на Україну, більша частина громадян України була проти євроатлантичної інтеграції, а сама Україна декларувала себе позаблоковою державою. Підтримка вступу до НАТО та зміна Конституції – прямий наслідок російського нападу, окупації Криму та частини Донбасу.


Володимир Путін – досвідчений політик і знає всі ці обставини не гірше за мене. Він чудово розуміє, що, швидше за все, за його життя Україна навряд чи стала б членом альянсу. Він чудово усвідомлює, що його вимога до України не вступати до НАТО – це привід, а не причина нападу. Та й те: у пропозиціях, які Кремль адресував країнам НАТО, була вимога відмовитися від рішень Бухарестського саміту і визнати, що альянс не прийматиме до своїх лав колишні радянські республіки. Зараз, на тлі масштабної війни Росії проти України та запеклого протистояння між Заходом і Росією, про ці вимоги ніхто навіть не згадує.

Можуть сказати, що Путін мислить стратегічно, що хоче забезпечити нейтралітет України надовго. Але у політиці немає нічого вічного. Україна змінювала свою Конституцію та доктрину національної безпеки вже кілька разів. Хто завадить зробити це знову? При цьому слід розуміти, що економічні санкції Заходу створюють серйозні передумови для ослаблення і навіть краху Росії як держави.


Уявімо ситуацію через кілька років: Путін уже не президент Росії, а нове керівництво країни настільки стурбоване її внутрішніми проблемами, що навіть не помічає того, що відбувається в сусідніх країнах – як це вже не раз бувало в російській історії. Новина про те, що в сусідній країні змінили Конституцію та вступили до НАТО, з’явиться у програмі «Час» перед новинами з чемпіонату Росії з фігурного катання. І забудеться наступного ж дня. Путін справді не припускає такого розвитку подій? Він вірить договорам та Конституціям? Він, політик, який неодноразово порушував угоди та переписував Конституцію Росії?

Звичайно, ні. Путін чудово розуміє, що існує лише одна гарантія невступу України до НАТО. Це окупація території України та вигнання з її території корінного населення. І це те, чим планомірно займаються під час війни російські збройні сили. Обстріли житлових кварталів, провокування втечі людей із міст, які перетворюють на руїни – це не помилка і навіть не залякування. Це і є план Путіна, простий та зрозумілий. План, який прийшов на зміну бліцкригу – руйнування інфраструктури та вигнання людей.

Єдине, що може втримати Путіна від втілення цього плану у життя – це оборона України та спротив українського народу. Тільки у цьому випадку він може вимагати українського нейтралітету. Але сам він зовсім не вважатиме цю вимогу перемогою.

disclaimer_icon

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди.

Залиште свій коментар