Харків може стати «могилою» для російської армії, але є варіант — боєць спецназу

Інтерв’ю президента Володимира Зеленського виданню The Washington Post, в якому він припустив окупацію Харкова у разі вторгнення військ РФ в Україну, у багатьох жителів міста викликало якщо не паніку, то серйозні побоювання.

«Телеграф» поцікавився у військовослужбовця ССО, який має досвід бойових дій на Донбасі (у тому числі в районі Донецького аеропорту) про можливий наступ російської армії на Харків, як це виглядатиме і чим може закінчитися.

Куди можуть вдарити росіяни

За словами співрозмовника «Телеграфа» (його ім’я не розкриваємо з міркувань безпеки), будь-яка армійська операція залежить від поставленої мети та сил, що є для вирішення цього завдання.

«За останніми даними на кордоні з Україною РФ тримає близько 100 тисяч військовослужбовців, не враховуючи «армійські корпуси» ОРДЛО. Наступне питання — які цілі ставить перед собою Росія? Якщо повна окупація України, то нема про що далі говорити, з такими силами це здійснити неможливо», — пояснює спецназівець.

За словами співрозмовника, більш реальними для таких сил є локальні операції, які, швидше за все, зосереджені навколо трьох напрямків:

• удар по Маріуполю і далі по Запоріжжю;
• удар по Харкову із боку Білгорода;
• наступ з Білорусі з виходом до Києва.

Розподіляти сили та завдання можна по-різному.

«Можна завдавати головного удару на одному напрямку, скажімо Маріуполь-Запоріжжя для вирішення проблеми води для Криму та створення сухопутного коридору. Тоді там потрібно зосередити основні сили, а два допоміжні удари завдати по харківському та київському напрямкам. У такому разі Харкову побоюватися нічого. А можна вдарити скажімо на всіх трьох напрямках, розосередивши сили приблизно порівну, тоді це вже інший розклад», — наголошує наш співрозмовник.

Сили сторін: триразова перевага, якої не буде

Загальна чисельність військовослужбовців РФ із силами ОРДЛО може дозволити зосередити проти України до 150 тисяч людей, тоді проти Харкова можуть направити до 50 тисяч військовослужбовців. За словами нашого співрозмовника, проти цих сил Україна може протиставити щонайменше 1 бригаду ЗСУ, частини Нацгвардії, ППО, забезпечення та іншого, загальною чисельністю до 20-25 тисяч осіб і це без урахування перекидання можливих резервів.

«Перше правило наступу – для нього потрібна мінімум триразова перевага над противником, але взагалі, чим більше, тим краще. Причому це правило для міських боїв, коли кожен будинок перетворюється на фортецю, набуває ще більшого значення. Скажу за своїм досвідом, будь-який міський бій – це м’ясорубка, коли навіть важко зрозуміти хто і звідки стріляє. Власне, тому ЗСУ і не штурмували Донецьк, адже це теж було місто-мільйоник, як і Харків», – наголошує спецназівець.

Наш співрозмовник закликає згадати приклади штурмів міст та укріплених позицій, починаючи зі Сталінграда та закінчуючи обороною Донецького аеропорту.

«Сталінград — вузька смужка землі вздовж річки, 6 армія Вермахта зав’язла в ньому на кілька місяців і була оточена. Штурм Грозного в 1994-1995 році — 100 тисяч російських солдатів проти 8000 чеченців без важкої зброї, підсумок — два тижні боїв, величезні втрати армії і фактично зруйнований Грозний, а за площею це лише один мікрорайон Харкова.Нарешті, 242 дні оборони Донецького аеропорту – оборонятися завжди легше ніж наступати, а шлях у тих, хто штурмує, по суті один – домогтися переваги у вогневій мощі та руйнувати будівлі. І навіть тоді вони понесуть просто непорівнянні з захисниками втрати», — говорить джерело «Телеграфа».

Щоправда, небезпека втратити Харків для України таки існує.

Брати не штурмом, а змором

За словами нашого співрозмовника, міста вже давно вважають за краще захоплювати за іншою тактикою – оточення та блокада.

«Маневрені броньові групи прориваються дорогами навколо міста, закріплюються на цих позиціях і просто відрізають місто від постачання зброї, резервів, боєприпасів та продовольства. Саме так взяли Грозний у 2000-му році – його не штурмували, а відрізали та змусили гарнізон прориватися. Аналогічну тактику по суті намагалися реалізувати у 2014 році ЗСУ на Донбасі, особливо біля Донецька. Щоправда, тут є небезпека – подібні дії наступаючих підставляють під контрудари фланги, тобто ЗСУ можуть зосередити переважаючі сили і вдарити у відповідь, створивши загрозу оточення вже для сил РФ», — говорить про тонкощі цієї тактики військовослужбовець ЗСУ.

В умовах України, як каже співрозмовник «Телеграфа», реалізувати цю тактику росіянам непросто – адже завдяки постачанню британських гранатометів NLAW українські військовослужбовці можуть знищити маневрені бронегрупи, перш ніж вони відріжуть Харків.

«У будь-якому випадку, на штурм міста-мільйоника не йдуть угрупуванням у 50 тисяч людей — це самогубство, потрібна або блокада, або більші сили, у 2-3 рази більше», — резюмує джерело «Телеграфа».